Каталог файлів

Тема. Красу своєї мови бережи!

Мета. Формувати розуміння того, що ук­раїнська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Роз­ширювати знання про красу і багатство ук­раїнської мови. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його тра­дицій, почуття поваги до всього свого, ук­раїнського, бажання розмовляти рідною мо­вою.

Обладнання: вишиті рушники, вислови про мову, наочні матеріали для конкурсів.

Хід свята

І. Вступ.

(Учні 3-го  класу)

1.         Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, мо­гутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексико­нів, а їм немає кінця-краю..

2.         Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячо­літь, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в ко­ханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість, радощі й пе­чалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.

            Арфо серця мого!..

3.         Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. І я, вірний і вічний юн­га твій... Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого:

             Тож такою і будь вічно, мово рідна!

(Пісня про мову    «Рідна мова» 3 кл.         )

Вчитель. Дорогі діти! Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі та ніжні слова про нашу рідну українську мову. Бо ж ми живемо на мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо і ми. Із задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо у себе ніжні звуки української мови.

(Учні 1 класу)

1-й.     Ще не знаємо всіх літер,

але букви вже зливаєм.

Хоч маленькі ми на вигляд —

рідну мову полюбляєм!

2-й.      Наша мова — солов'їна,

             Визнав це уже весь світ.

             Мові рідній і чарівній

       шлем дитячий ми привіт!

3-й.      Мову станем прославляти,

щоб жила вона в віках!

Бо вона, як рідна мати,

не відвернеться від нас!

(Пісня «Мова»  1 клас)

 Де народилася мова?

1.     Де мова народилась

Ніхто того не знає,

Хоч всяк її шанує,

Хоч всяк її вивчає.

2.     Чи в полі просто неба,

А чи біля криниці,

Ніхто не розгадає

Тієї таємниці.

3.     А може над хмарками

У небесній сині,

Чи в гаю зеленому

На дубі чи калині...

4.     На кущику любистковім

Біля твоєї хати,

Загадку тую дивную

Не можем відгадати.

 

5.      Де мова народилась,

То там вона й згодилась,

Щоб ми її вивчали,

Щоб нею ми гордились.

 

ІІ. Основна частина

Вчитель. Мова здається сухим предметом. І учні вважають, що мусять вивчати її. Сьогодні ми спробуємо переконатися, що це досить цікава наука.

            Не цуратися чи не забувати своєї мови – це, звичайно, мало. Треба ще плекати її, правильно користуватися нею. Тому що наша мова дивовижно багата, легка, красива, співуча. Вона чарує кожного, кому не чуже відчуття краси й гармонії.

Наймолодші наші школярі  - першокласники тільки починають знайомство з головним багатством нашої мови – словом. Давайте подивимось, наскільки у них збагатився словниковий запас.

Гра для першокласників «Назви наступне слово». 

Діти стають в коло. Ведучий називає слово, а наступний називає слово, яке починається на останній звук, при цьому передає м’яч.  Той гравець, який протягом 3 секунд не може назвати слово, вибуває з гри.

Вчитель. Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то повіє радість і любов.

Вчитель. Послухаємо у виконанні учнів 1 класу «Українка я маленька».

Завдання для гостей. Відгадайте загадки.

1.     Маленька, менша від мачини,

ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

й людини мову зупиню.

Що це таке?

                                (крапка)

2.     Він після речення, цитати

вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

а сам ні пари з уст — мовчок.

Що це таке?

                  (знак питання)

3.     Що за знак — стрункий, мов спис,

      він над крапкою завис,

      спонука до поклику.

   Хто ж бо він?

(знак оклику)

4.     Злита з хвостиком ця крапка,

     невелика, власне, лапка.

     Робить паузу, всім знайома.

     Як вона зоветься?

                                  (кома)

5.     Хоч в усній мові нас немає,

а на папері мовчимо,

та все, що ти читаєш, друже,

сприймати правильно вчимо.

Хто ми?

                          (розділові знаки)

Учні, які давали відповіді на загадки, виходять на середину. Їм дають картки зі знаками.

-         В кінці яких речень ставимо крапку?

-         Як називається речення, в кінці якого стоїть знак питання?

-         Які речення називаються окличними?

Завдання для учнів.

Гра «Постав правильний знак»

    Звучить текст, який складений з речень, різних за метою висловлення та інтонацією. Завдання: за допомогою карток із зображенням знаків показати, який знак потрібно поставити в кінці речень. Дитина, яка помилилася у виборі знака,  вибуває з гри.

Чи доводилось вам бувати у лісі? Напевне, кожен з вас неодноразово прогулювався лісовими стежками. Що цікавого можна побачити серед смерек та кущів? Виявляється, дуже багато! Потрібно тільки вміти бачити і чути. Ось біля пенька червоніють сунички. А там з куща звисають гронами спілі малини.

Хто це заховався під сухим листячком? Та це ж грибок заховався, хоче ще трішки підрости.

Сядеш на пеньок та прислухаєшся. О, та то ж цілий концерт! Чути «Цвірінь-цвірінь», «Ку-ку, ку-ку», «Тьох-тьох».

Краса! Ось тобі і рай на землі!

Вчитель. Як щебече соловейко, так співають наші діти. Послухаймо українську народну пісню «Дівка Явдошка» у виконанні учнів 4 класу.

Загадка.

Нумо трішечки напруги,

ось вам і подробиці:

перше тут — предмет, а друге —

що з предметом робиться.

Як би речення словами не були заклечані,

досить легко ми їх з вами визначимо в реченні.

Хто вони?

(підмет та присудок)

-         Як ще називають підмет і присудок?

-         Побудуйте речення, яке б відповідало схемі

. . .                                      . . .   .

 

 

 

 

 

(Пташки весело співають у лісі.)

    Вчитель.  Пісня українська!

Хто не був зачарований нею?

Вона натхненна, мелодійна,

Безмежна широтою і красою образів.

Пісні лунають над широкими ланами

І високими горами.

Послухаємо українську  пісню у виконанні учнів 3 класу «Маленькі наші ніжки».

Завдання для 2 класу.

На окраїні Мовного королівства була собі кав'ярня. Слова приходили сюди погомоніти - щось розумне розповісти або послухати. Столиків у тій кав'ярні було багато, але вони були маленькі - лише чотири слова могли поміститись навколо кожного. Зазвичай за столик сідали подібні слова. Друзям завжди є про що порозмовляти між собою. Одного разу в ніч на Андрія, коли трапляються різні чудасії, в кав'ярні було особливо гамірно. Та раптом згасло світло. Стільці стали кружляти довкола столиків, мов діти на ковзанці, та ще й підстрибувати.

 

Слова, мабуть, наперед знали цю гру.

Слова так тішились, сміялись,

Аж букви з них повисипались.

Назад як-небудь вже складались.

Всі весело і любо грались.

 

А як з'явилось світло знов,

То не впізнати вже основ.

Всі букви зовсім заблудились,

На АНАГРАМИ перетворились.

   Чудасії скінчилися, а перекручені слова залишилися та ще й попересідали за інші столики. Дорослі їх не впізнають. А ви спробуйте. Поставте  літери на місце і знайдіть  слово, яке заблудилось.

ГИРТ , ЕЛВ, СОНЛ,  КАЇЖ,  ВКОВ, ОЕЛС.

Дорослі такі перекручені слова називають АНАГРАМАМИ. Скажу тобі по-секрету: дорослі вважають такі слова хуліганами. Але ти ж знаєш, що це просто слова-пустуни і їм треба допомогти, бо ж інакше їх ніхто, крім дітей, не розумітиме. Отож до справи.

Спробуй прочитати анаграми-приказки. Пояснити їх зміст.

Для дівчат: Не лама бааб локотуп, та пилаку ропося. (Не мала баба клопоту, та купила порося. )

Для хлопців: делоМоць ротип веоць, а ротип лодмоця і мас цявів. (Молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця)

Вчитель. Послухаймо, як співають наші другокласники.

Завдання для 3 класу

Не тільки букви в словах можуть заблудитися, а слова в реченні. Таке сталося з нашими реченнями: слова розбіглися і їм потрібно знову зайняти свої місця.

Я пропоную третьокласникам допомогти їм. (В коробці розрізані слова різного кольору. Один колір – одне речення. Учні витягують картку, утворюють групи залежно від кольору, зі слів утворюють речення.)

Ми проживаємо в селі Селятині. Наше село розташоване в Карпатах.  У нас дуже красива природа. Ми любимо свій край. (Наш край найкращий. Це  - найкраще місце на Землі.)

Чи утворюють ці речення текст. Розмістіть речення в певному порядку, щоб утворився текст.

 

Вчитель.  Кожну літеру ціни, бо немає їй ціни. Здавалось би, ну що може одна буква? Невже вона така важлива? Перевіримо?

 

До мене можна з річки доплисти,

мене дівчина може заплести,

дід як знаряддя — на плечі нести.

К спереду відкинеш — полечу,

почуєш тільки як я задзижчу.

Що за слово?

(коса і оса)

Слово є календарне в мові,

є три звуки у цьому слові.

Варто перший лиш звук змінити —

вже напій ми зможемо пити.

Зміним другий — покаже клешні й

поповзе у води тутешні.

Зміним третій звук для забави —

буде вже синонім канави.

Не потрапте туди в пітьмі...

Дальші зміни робіть самі.

Назвіть основне слово і похідні від нього.

(рік, сік, рак, рів)

 

Вчитель. Пісня – душа народу. Каже народне прислів’я. То ж послухаймо у виконанні учнів 2 класу.

Вчитель. Українське прислів’я говорить: «Народ скаже, як зав’яже». А сказати народ уміє, та не просто сказати, а влучно сказати. І зараз ми поговоримо ще про одне багатство нашої мови – фразеологізми – усталені мовні звороти.

Фразеологізми стисло розповідають про світ, природу, людські стосунки.

Учні 4 класу приготували для вас вірші, які розповідають про походження деяких фразеологізмів.

     Морочить голову

Не буду зайвого торочить,

Щоб не сказали: чув десь дзвін…

Є вираз: голову морочить.

Але звідкіль походить він?

 

На це знавець лінгвіст-історик

відкаже (сумніву нема):

«Морочить — це від слова морок,

 а морок — це туман, пітьма.

 

Тоді й синоніми нам стануть

 ясніші — що вже говорить —

 такі слова, як затуманить,

 як спантеличить, одурить.

 

Отож коли підкреслить хочуть,

 що водить хтось когось за ніс —

«От,— кажуть,— голову морочить,

ошукує, як сущий біс!»

 

               Жити на широку ногу

Прислухаємось до слів потроху.

Часом кажуть про якихсь друзяк:

«Звикли жити на широку ногу,

розкошує так тепер не всяк!»

 

Що то за нога така широка?

Де у нашім вислові взялась?

Дошукатись — немала морока,

а, бува, і встановити зась.

 

Треба знать середньовічну моду

і тодішніх багачів буття:

у Європі моді на догоду

величезне шилося взуття.

 

Це взуття носили і слов'яни,

козиряла в нім усяка знать:

що ботинки довші — більше шани,

можна багача по них пізнать.

 

Як, бувало, йде цабе велике —

зразу видно, що воно «з панських»:

ледве не з півметра черевики,

широко ступати треба в них!

 

Щоб ходить зручніше —

неодмінно мали щось робити мудраки:

в носаках тримать набите сіно

або ще загнути носаки.

 

У Парижі про панів великих

і сьогодні можна ще почуть:

«О, ці мають сіно в черевиках!»,

 тобто добре, в розкоші живуть.

 

Тож і ми простежить маєм змогу

і потвердити для читачів:

вислів жити на широку ногу

 породила мода багачів.

 

Є вона й сьогодні, рать не боса,

правда, вгору носака не пне.

Але глянь: іде, задерши носа,

 або, ще як кажуть, кирпу гне.  

 

Завдання для учнів 4 класу.

Сполучити фразеологізм з його значенням

Без задніх ніг – спати міцним сном

Водити за ніс – обдурювати когось

Наступати на п’яти – переслідувати когось, доганяти

Жабі по коліна – дуже мілко

Клювати носом – дрімати

Молоти язиком – вести пусті розмови

Обоє рябоє – однакові у чомусь

Завдання для гостей: знайти у віршах фразеологізми і пояснити їх значення.

В цирку був я з дідусем, —

Ми там бачили усе:

І жонглера, і ведмедя

На швидкім велосипеді...

Я вертівся, — дід спитав:

—  Ти прийшов ловити ґав?

Аж піднявся я із лави:

—  Та які ж у цирку ґави?

 

У сараї, там, де дрова,

Заховав щоденник Вова.

Заховав і з усіх ніг

Знов на вулицю побіг.

 

Через пагорби і хащі

Од вовчої злої пащі

Так п'ятами накивала,

Аж копитця позбивала.

Черевички б вона взула,

Та де візьме їх козуля.

 

— Взуйся, Грицю,

Мчи в крамницю —

Хліба візьмеш нам, —

Щоб одна нога отут,

Ну, а друга — там.

Стій! Одну ж ти тільки взув!

Ну і шалапут!

    —  А навіщо узувати

Ту, що буде тут?

 

Бабуня сова — вухата голова

Витрішки продавала,

Дешево віддавала:

Кліп-Кліп —

Гривня на хліб,

Луп-Луп — дві давайте...

Та в чергу, в чергу ставайте!

Вчитель. Послухайте пісню у виконанні учнів 4 класу.

 

 

 

 

ІІІ.  Завершення (Учні 3 класу)

Мова — життєдайне джерело. Припадаю­чи до нього, спраглий п'є живильну воду, набирається сил, заспокоює знеболене серце і душу. З цього джере­ла черпаємо мудрість, надію, лікуємо рани.

 

1-й. Вертаючись з далекого походу,

долаючи чужий розмай,

летів лелека ранньою весною

у рідний і такий далекий край...

 

2-й. І він летить туди, де коло хати

з лелеченькою звив своє гніздо

й лелеченят там вчив літати,

щоб вони міцно стали на крило.

 

3.  Летить у край, що серцю милий,

де пісня соловейкова луна,

й живе народ відкритий, щирий,

лелеку з нетерпінням вигляда.

 

 

 

4-й. Не уявляю Україну без калини

й затишного лелечого гнізда

та безтурботної усмішки дитини

 і мови рідної, що вічно молода.

 

5. Живи, вкраїнське слово, процвітай!

 Моє мале сердечко звеселяй!

 В кожну сім'ю й оселю завітай,

 де люблять і шанують рідний край.

 

6.     Щоб пам'ятали нині й назавжди,

якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

бо житиме вона - то житимемо й ми!