Каталог статей

Впровадження інтерактивних технологій в проведенні уроків вчителями початкових класів

 

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою. В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на уроці. То яким повинен бути урок у таких умовах?

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка мо­лодої людини до життя i громадської активності в громадянському cycпільстві та демократичній правовій державі. Це потребує активізацїї навчальних можливостей учнів. Уроки повинні формувати основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички i зразки поведінки; пробуджувати у дітей iнтepec та мотивацію, навчати самостійного мислення та ін. За умов інтерактивного навчання вci діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись: вони мають час подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучити свої думки перед класом.

Така робота сприяє розвиткові навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння спільного вироблення рішення.

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, тощо. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії вcix учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне на­вчання, навчання у співпраці, коли вчитель i yчні — рівноправні суб'єкти навчання. В результаті оргнінізації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного на­вчання передбачає використання дидактичних i poльових   iгop,   моделювання   життевих   ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; вci учні групи працюють над одним завданням разом iз наступним контролем ре­зультату.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у гpyповi, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи необхідні та незамінні для ycпixy вciєї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому paзi повністю змінюється життя в клaci. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як i вчителеві, треба звикнути до них. Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій — ро­бота в парах, малих трупах — i переходити до більш складних. Коли у вчителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, "Два — чотири — вci разом", "Карусель", роботу в малих тру­пах, "Акваріум".

Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв'ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження i т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

До фронтальних технологий інтерактивного на­вчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це — обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями): "Мікрофон" (надається змога кожно­му сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінченого речення (поєднуеться з вправою "Мікрофон"), "Мозковий штурм" (відома інтерактивна технолоія колективного обговорення, широко використовуеться для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), "Навчаючи — вчуся", "Дерево рішень" та iн.

До технологій навчання у гpi відносяться імітаційні, рольові iги, драматизація.

Учасники навчального процесу, за iгровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні caмi обирають свою роль у гpi; висуваючи припущення про ймовірний розвиток події, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі — інструктор (ознайомлення з пра­вилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування i поради стосовно розподілу ролей), тренер (підазки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Технології  навчання у дискусїї — важливий зaciб пізнавальної діяльності учнів. Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знания з даної проблеми. Такі технології досить цікаві  для сучасної школи. До них відносять: "Ме­тод ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати". Так, наприклад, технолопю "Метод ПРЕС" можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох еташв:

• висловпъ свою думку, пояснітъ, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зi заяв: я вважаю, що...);
• пояснітъ причину виникнення цієї думки, тоб­то на чому грунтуються докази (починаючи зi заяв: оскільки...);

— наведітъ приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);

—  узагальніть свою думку (зробітъ висновок, починаючи з заяв: Отже, таким чином...)

Коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його можна використовувати на вcix уроках у початкових класах, оскільки це привчає учня до логічного вис­ловлювання своєї думки.

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній ocвiтi. Їx перевага в тому, що учні засвоють вci piвнi пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується чисельність учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає інтepec до  отримання знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя — він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування i проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути i перебудувати свою роботу з учнями.

Інтерактивні види роботи можна застосовувати на будь-якому етапі уроку. Важливим етапом уроку є мотивація навчальної діяльності, бо вона готує учнів до сприйняття навчального матеріалу, налаштовує їх на розв’язання різних проблем. На цьому етапі можуть бути використані такі інтерактивні вправи, як «Вилучи зайве», «Роз’єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон»,  «Задом наперед» та інші.

«Вилучи зайве»: записано тему уроку. Щоб її прочитати, треба закреслити всі букви «г».

«Роз’єднай слова»: гасло уроку записано одним довгим словом, учням дається завдання роз’єднати слова.

«Криголам»: добрати вірш, який можна намалювати, показати рухами, мімікою, жестами. Учням пропонується повторити вірш за вчителем. Діти визначають тему вірша, та тему уроку.

«Банани»: Вибирається ключове слово уроку та фразу, за допомогою якої ключове слово зашифровують. Учні знаходять і закреслюють фразу,  виділяють ключове слово.

«Задом наперед»: на дошці вчитель записує тему уроку з точки зору протилежного припущення («Людина – частина неживої природи» чи «Не змінювання іменника за родами»).

На етапі актуалізації опорних знань, підготовки до вивчення нового матеріалу, ефективними є інтерактивні вправи «Мозковий штурм» (обговорення проблеми та висунення ідей вирішення), «Карусель» (питання записані на аркуші, група відповідає на запитання і передає аркуш іншій групі),  «П’ять слів – три слова» (кожен учень записує 5 слів з певної теми, потім групою обирають 3 слова, які зустрічалися найчастіше, аргументують свій вибір), «Асоціативний кущ» або «Павутинка», «Кубування» (виготовити куб, на гранях куба написати питання по темі. Вчитель показує грань з запитанням, а учень дає відповідь).

Практичному засвоєнню навчального матеріалу сприятимуть такі вправи: «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням» (текст читають по частинах і висловлюють передбачення, що буде дальше), метод «Прес», «Обери позицію» (за, проти, не знаю), «Добре-погано» (після читання тексту, учні визначають, що в ньому схвалює автор, а що засуджує). «Навчаючи-вчуся».

На підсумковому етапі можна використати вправи «Сенкан» (складання вірша з 5 рядків; 1 рядок – назва теми, 2 рядок – опис теми, складається з двох слів, 3 рядок визначає дію, пов’язану з темою, 4 рядок – це речення, яке виражає ставлення до теми, 5 рядок – слово-асоціація, синонім до теми. Н-д,

Весна

Гарна, чарівна

Прийшла, принесла. Розцвіла

Пробуджується все від сну

любов)

«Незакінчене речення» (Сьогоднішній урок навчив мене…), «Інтерв’ю» (парна форма: кореспондент складає 3 питання до теми, а респондент відповідає на них), «Від А до Я» (групам дають частину абетки. Завдання: придумати підсумкові речення, що починаються з їхніх букв), «Тестування» і т.д.

Це тільки загально відомі інтерактивні вправи, які широко використовують вчителі. Але кожен вчитель, який працює творчо, може самостійно складати вправи, добирати завдання, тобто організовувати роботу на уроці так, щоб урок був цікавим, змістовним, орієнтованим на розвиток кожного учня, задовольняв потреби кожного учня в пізнанні.