Каталог статей

Пошук і виявлення шляхів вирішення проблеми створення оптимальних психолого-педагогічних умов для розвитку і самореалізації особистості.

Створення в Україні системи освіти, яка орієнтується на світові освітні стандарти, вимагає змін у педагогічній практиці і навчально-виховному процесі.

У “Концепції розвитку загальної середньої освіти” сказано: “Освіта XXІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвивальна, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого вирішення проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Така особистість має володіти надзвичайно важливим логічним арсеналом – методами аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення, вміння володіти і спростовувати, робити правильні висновки, приймати обґрунтовані, раціональні в тій чи іншій ситуації рішення.

Як показують дослідження, переважна більшість дошкільнят дуже хоче до школи. Але також відомо, що вже після нетривалого перебування в школі, у багатьох першокласників зникає бажання вчитися. Причин цього явища є багато. То перед вчителями початкових класів стоїть дуже важливе і нелегке завдання: організувати навчально-виховний процес так, щоб кожна дитина, незалежно від можливостей, могла задовольнити свої освітні потреби, розвивати свої здібності, відчувати себе комфортно в колективі, бачити реальні результати своєї праці.

Педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учнів як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.

Що потрібно для того, щоб впроваджувати в життя засади особистісно орієнтованого навчання?

1. Треба знати кожну дитину. Для цього необхідно виявити  рівень її психічного і фізичного розвитку, нахили і здібності, умови її проживання в сім’ї тощо. Важливу роль в цьому процесі відіграє шкільний практичний психолог, який володіє необхідним арсеналом засобів виявлення індивідуальних особливостей кожного учня. Та за умов його відсутності в нашій школі, цю роботу здійснює класовод як педагогічне спостереження. Цей процес довготривалий. Тому перший період перебування дитини в школі є однаковим для всіх учнів. І вже маючи певні результати спостережень, бесід з дітьми і їх батьками, вчитель може здійснювати індивідуальний особистісний підхід до дітей.
2. Треба знати мотиви навчальної діяльності учнів. Ті діти, які вчаться добре, виконують всі завдання і виявлять інтерес до навчання нас хвилюють мало. Більше хвилювання викликають діти, які не виявляють інтересу до навчання.

Мотиви різні: я не хочу вчитися, бо я не можу; я не хочу вчитися, бо не хочу, мені лінь; я не хочу вчитися, бо мені не цікаво … Тут уже починається диференціація та індивідуалізація навчання, завдання якого полягає в створенні умов для позитивної мотивації учнів до оволодівання знаннями.

3.  Треба застосовувати новітні освітні технології, особистісно зорієнтовані, у яких посилений творчо-діяльнісний компонент. Як відомо, навчання неоднаково здійснюється різними учнями. Най­більш сприятливим цей процес є в уч­нів, які успішно оволодівають знан­нями. Досвід переконливо засвідчує, що педагогічно змодельована прог­рама організації навчально-пізна­вальної діяльності як під час уроків, так і в процесі позакласної і поза­шкільної роботи з різними групами учнів робить педагогічно важливий вплив не лише на збагачення обсягу знань, а й на формування і розвиток особистості учня в цілому. Тобто, ми говоримо про інтерактивну модель навчання.

Інтерактивна модель навчання – це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найспри­ятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою ус­пішність, інтелектуальну спроможність.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих си­туацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Суть інтерактивного навчан­ня у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взає­модії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчан­ня у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, прийма­ти продумані рішення.

4. Треба створити для дитини ситуацію гарантованого успіху. Важливою умовою, що забезпе­чує гармонію взаємовідносин між учителем та учнями, сприятливий емоційний фон уроку, реалізацію по­тенційних можливостей школярів, є створення у навчально-пізнавальній діяльності ситуацій гарантованого ус­піху. Такі ситуації моделюються пе­дагогом з урахуванням індивідуаль­но-психологічних відмінностей, віко­вих особливостей учнів, рівня їх нав­чально-пізнавальної активності. Ад­же лише діяльність, яка приносить успіх і задоволення учневі, стає для нього неабияким чинником розвитку. Ситуація успіху розглядається в психолого-педагогічній науці як су­б'єктивне відчуття, особливий стан задоволення людиною результатами фізичної або розумової роботи.

Забезпечення ситуацій   успіху   у навчально-пізнавальній     діяльності досягається   за   умови,   коли   учень звільнений від страху перед майбут­ньою роботою, а завдання, що пропонується йому, є доступним, посильним, в ньому він може показати свої здібності,  розкрити  потенційні  мож­ливості.

Висновок.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енцик­лопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, роз­винутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної прак­тики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчи­тель» , — цю думку В. Сухомлинського можна застосува­ти до характеристики навчального процесу й на сучасно­му етапі.

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам'ятати те, що йому говорять, — не може забезпечити ні повноцінного форму­вання особистості, ні найвищого щастя людини від успі­хів у праці.

Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істо­ту. У цьому основна суть перебудови навчально-вихов­ного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед творець свого власного «Я».

Крізь призму діяльності учня необхідно переосмисли­ти саму структуру навчально-виховного процесу, пере­йти до вирішення проблеми розвитку та реалізації твор­чих здібностей кожного школяра.

Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну орієнтацію функцій учителя.

Різко зменшується питома вага його виконавчої ді­яльності на уроці і, відповідно, зростає функція органі­заційна. Це, в свою чергу, вимагає глибокого оволодін­ня педагогічною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови вчитель зможе повноцінно включати учня в діяльність як свого «партнера».

Отже, навчальний процес слід побудувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет, у відтворенні його по змісту.

Проблеми.

Працюючи над впровадженням особистісно орієнтованого навчання, вчитель стикається з деякими труднощами.

1. Незабезпеченість школи практичним психологом.
2. Організація  особистісно орієнтованого навчання вимагає матеріально-технічного забезпечення.  Воно лягає на плечі батьків і самого вчителя.
3. Для розвитку індивідуальних здібностей учнів потрібні спеціально підготовлені люди. Позашкільна освіта у нас майже відсутня.
4. Як би ми не старалися урізноманітнити методи, форми навчальної діяльності учнів, впроваджували диференціацію навчання, а оцінювати навчальні досягнення учнів потрібно за єдиними критеріями.

Пропозиції.

1. Залучати кваліфікованого психолога для здійснення педагогічної діагностики.
2. При формуванні бюджету школи передбачити  фінансування матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.
3. Створити сприятливі умови для роботи гуртків.